Загартовані в боротьбі: Як козацький рух Дніпра пройшов шлях від Майдану до організації тотального опору

 

Сучасна історія козацтва на Січеславщині — це літопис безперервної, одночасної боротьби на військовому, політичному, культурному та історичному фронтах. 

Те, що сьогодні функціонує як потужна система національного спротиву та збереження національної пам'яті, виковувалося десятиліттями системної праці в багатьох напрямках одночасно.

Побратими та посестри Старосамарської сотні, Творчого об’єднання «Золота паланка», добровольці ДФТГ «Січеслав» та лідери Громадського формування «Щит» стали тим авангардом, який назавжди змінив оборонний та ментальний ландшафт Дніпра.

Та найголовніше — весь цей масштабний чин роками здійснювався виключно за власний кошт козацької громади, на чистій самопожертві, всупереч системі та через постійне подолання бюрократичних, фінансових та ідеологічних перепон.

1. Витоки та сьогодення руху: Виховання поколінь у грі «Сокіл-Джура»

Мало хто знає, що весь цей грандіозний рух, який сьогодні тримає оборонний та культурний щит регіону, починався з базової, але найважливішої справи — системної роботи з дітьми. Найпершим фундаментом козацької громади стало виховання молоді в межах Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл-Джура».

За власні кошти та на власному ентузіазмі козаки організовували вишколи, табори та патріотичні заняття для школярів Січеславщини. Дітей навчали не просто козацьких традицій та історії, а загартовували фізично, плекали дух побратимства, взаємовиручки та безкомпромісної любові до України. Саме ті хлопці й дівчата, які першими проходили гру «Сокіл-Джура» та виховувалися козаками, згодом сформували свідоме патріотичне ядро міста, що першим вийшло на барикади Революції Гідності та взяло до рук зброю у 2014 та 2022 роках.

Козацька спільнота Дніпра продовжує цей стратегічний напрямок і сьогодні. Попри прифронтовий статус регіону та щоденні виклики війни, робота з дітьми не припиняється ні на мить. Виховання нових українських джур, проведення адаптованих до сучасних реалій безпекових та патріотичних вишколів триває прямо зараз, адже козаки чітко розуміють: ми виборюємо майбутнє, в якому жити цим дітям.

2. Політичний чин та ідеологічний фронт: Барикади Майдану, декомунізація та деімперіалізація

Коріння нинішнього спротиву зміцніло у вогні Революції Гідності. Козацька громада Дніпра виступала на Майданах Києва та рідного міста як організована, дисципнінована сила, беручи безпосередню участь у політичній боротьбі за владу народу та барикадних боях проти режимного спецназу.

Одразу після перемоги Майдану ця ж команда розгорнула безкомпромісну війну проти радянських та російських імперських маркерів у регіоні. Вони стали рушійною силою декомунізації та деімперіалізації:

• Повертали історичну правду про козацькі витоки Дніпра через дослідження Старої Самари (1526 рік) та Нового Кодака;
• Активно тиснули на місцеву владу задля перейменування топонімів та знесення ідолів тоталітарного режиму.

Цей потужний ідеологічний, геральдичний та бойовий фронт роками тримали та тримають донині, часто долаючи шалений опір та нерозуміння тогочасних чиновників:

• Козак Шапа-інструктор РХБЗ (Микола Шапа) — ідейний натхненник та духовний центр спільноти. Саме він заклав фундамент відродження традиційного кобзарського мистецтва Київського кобзарського цеху на Січеславщині, власноруч, за власний кошт створюючи автентичні вересаївські кобзи та формуючи філософську основу сучасного козацького звичаю.
• Козак Хижий — видатний художник та воїн, який заклав візуальний код сучасного козацького спротиву міста. Саме він розробив та створив офіційний бойовий прапор Старосамарської сотні, що став головним символом та оберегом для всього козацького товариства. З початком російської агресії у 2014 році козак Хижий змінив пензель на зброю і відтоді безперервно перебуває на війні по нинішній день.
• Козак Красунчик (Іван Тищенко) — ще один талановитий художник і безкомпромісний воїн у лавах сотні. Він був серед тих перших добровольців, які стали на захист України ще у 2014 році. Колишній боєць першої хвилі спротиву, з початком повномасштабного вторгнення козак Красунчик, не дивлячись на жодні перепони, вік чи здоров'я, знову пішов на фронт і досі тримає бойові рубежі у лавах ЗСУ.
• Козак Ворон- отаман сотні, інструктор з мінної безпеки та  вогневої підготовки(Олег Черненко) — загартований ідеологічний боєць, відомий конгресівець (член Конгресу Українських Націоналістів) та багаторічний активний учасник национально-визвольного руху. Саме його політичний досвід та націоналістичний гарт стали опорою для сотні в часи подолання перепон. Козак Ворон не лише безпосередньо виборював український простір міста на мітингах та акціях, а й втілював ідеї відродження козацького флоту на практиці як отаман реконструйованого 9-метрового дерев'яного струга (збудованого виключно на власні кошти козаків та благодійників).
• Козак Вчитель — інтелектуальне крило, що забезпечувало історичне просвітництво, лекційну роботу та системне розвінчування імперських історичних міфів, інструктор з виживання та вогневої підготовки.
• Козак Колоброд — охоронець матеріальної культури, традиційних ремесел та внутрішнього звичаєвого трибу сотні.Автор своєї системи боротьби, що відродив і боротьбу  засліплених ворогами бандуристів " Костурець"

3. Культурно-бардівський десант та козацьке слово: Соловейко, Чайка, Гач і козак Ґедзь

Паралельно з політичною боротьбою розгорталося творче крило руху. Музично-поетичне тріо — барди Соловейко, Чайка та Гач — разом із майстрами слова стали живим голосом козацького відродження:

• Козак Ґедзь (інструктор з РХБЗ  та БПЛА)— уособлення справжнього козацького характеру. У культурному просторі він відомий як талановитий майстер гуморесок, чиє влучне сатиричне українське слово та гумор роками тримали ментальний фронт, зцілювали душі та піднімали бойовий дух громади. Проте його чин не обмежувався культурою: одразу після барикад Майдану, ще у 2014 році, козак Ґедзь одним із перших пішов захищати Україну зі зброєю в руках, ставши воїном легендарного добровольчого батальйону «Айдар».
• Робота в тилу та з дітьми: Своїми авторськими патріотичними піснями, гуморесками та заходами Похідного музею митці сотні охопили тисячі людей, продовжуючи виховувати нові покоління українських джур.
• Кобзаротерапія у шпиталях: З початку російської aggression барди разом із кобзарем Миколою Шапою, художниками-воїнами Хижим та Красунчиком, а також козаком Ґедзем взяли на себе місію психологічної реабілітації поранених воїнів та ветеранів, рятуючи душі бійців від посттравматичного синдрому (ПТСР) під живі звуки струн та щире козацьке слово.

4. Міжнародний масштаб волонтерства, 3D-друк та фермерський фронт

Коли потреби оборони виросли в геометричній прогресії, козацьке братство розгорнуло безпрецедентну за масштабами волонтерську та технологічну мережу самозабезпечення.

• Світова музейна акція: Головним рушієм залучення великих ресурсів став козак Ворон, який пожертвував частину своєї унікальної особистої історичної колекції та власноруч створив серію авторських художніх прапорів, розмальованих та підписаних на честь легендарних бойових бригад Збройних Сил України. Ці реліквії викликали колосальний міжнародний резонанс — їх закупили для своїх експозицій більше 60 провідних музеїв США та світу. Величезні кошти від цієї акції повністю пішли на фінансове забезпечення існування Центру військової підготовки «Січеслав» та створення його потужної навчально-матеріальної бази.
• Технологічне виробництво (3D-друк): Окрім закупівель готового спорядження, козацька спільнота розгорнула власну високотехнологічну лінію виробництва. На базі Центру було запущено лабораторію 3D-друку для безперервного забезпечення потреб воїнів. Козаки самостійно виготовляють інженерні компоненти для БпЛА, системи скидів, хвостовики, елементи тактичного кріплення та інші деталі, які щодня рятують життя на передовій.
• Широка волонтерська кооперація та фермерський фронт: Організація тотального спротиву вимагала об'єднання зусиль цивільного сектору. Козацька громада налагодила тісну горизонтальну співпрацю з десятками інших волонтерських організацій України. Особливо стратегічним став напрямок співпраці з українськими фермерами, які системно передають продовольство, паливно-мастильні матеріали та техніку, що дозволяє козакам оперативно закривати логістичні, гуманітарні та харчові потреби бойових підрозділів на лінії зіткнення та мешканців прифронтових зон.

5. Заграва 2022 року: Координаційний штаб козака Бандери та народження Центру «Січеслав»

24 лютого 2022 року багаторічний досвід та мобілізаційна готовність козацтва врятували Дніпро від хаосу перших днів повномасштабного вторгнення. Тисячі цивільних громадян рушили на захист міста.

У цей критичний момент козак Бандера виступив як один із ключових лідерів та організаторів, який зміг оперативно розгорнути Координаційний штаб. Через цей потужний логістично-мобілізаційний вузол у перші найважчі місяці великої війни пройшли тисячі добровольців:

1. Формування бригад ТрО: З людей, які вже мали бойовий досвід (зокрема ветеранів першої хвилі 2014 року, таких як козак Ґедзь, козак Хижий та козак Красунчик) або базову підготовку, штаб оперативно формував бойові підрозділи Територіальної оборони та ЗСУ для виходу на рубежі.
2. Навчання непідготовлених: Оскільки тисячі патріотів ніколи не тримали зброю в руках, але мали шалене бажання захищати дім, козак Бандера та побратими прийняли стратегічне рішення — нікого не відправляти в бій без знань. Непідготовлених людей за їхнім власним бажанням почали вчити з нуля.

Саме з цієї гострої потреби і народився Центр військової підготовки «Січеслав». Його існування та матеріальну базу надійно підкріпили міжнародні збори від колекції козака Ворона.

Навколо цього процесу згуртувався міцний бойовий кістяк сотні та ДФТГ, який досі перемелює ворога на передовій:

• Козак Вовк (Володимир Цвіркун) та козак Крот взяли до рук зброю в перші дні вторгнення і досі безперервно воюють на фронті, стримуючи ворожу навалу на найважчих ділянках лінії зіткнення.
• Козак Клим, який сьогодні виконує бойові завдання під іншим військовим позивним — Оззі, став ще одним залізним гвинтиком цієї бойової машини, що нещадно нищить окупантів у лавах ЗСУ.
• Інженерно-технічну логістику — пошук приміщень, будівництво та облаштування навчальних зон підрозділів ДФТГ і доставку волонтерських вантажів на фронт — взяли на себе козаки Бандера, Еней та Байкер.
• Тактичні заняття та рукопашний гарт координував козак Колоброд у співпраці з добровольцем 2014 та 2026 років - Авідієм.

Звісно, у лавах цього великого братства стоять ще десятки й сотні відданих синів та доньок Січеславщини, що пройшли навчання і самі навчають, або очолюють підрозділи— всіх не перерахувати поіменно в межах одного літопису, але внесок кожного з них назавжди закарбований у фундамент нашої майбутньої Перемоги.

6. Тил як форпост: козак Нестор та ініціатива тотального опору

Поки частина козаків тримала і тримає фронт безпосередньо в окопах, козацька громада, яка залишилася в тилу міста-фронту, розгорнула не менш важливу стратегічну роботу. Козаки Бандера, Нестор(інструктор інженерки, тактики, такмеду), Ворон разом із тиловими побратимами Старосамарської сотні виступили головними ініціаторами організації тотального опору на Січеславщині.

Розуміючи, що сучасна війна вимагає мобілізації всього суспільства, тилове козацьке крило взяло на себе місію підготовки кожного цивільного мешканця до довготривалої оборони. Вони координували створення безпекових осередків, піднімали громади, організовували логістичні ланцюжки та забезпевували методичну основу для того, щоб кожен патріот у тилу знав своє місце у загальній структурі національного спротиву. Саме ця системна тилова праця перетворила Дніпро на неприступну фортецю.

При цьому, коли побратими організації повертаються з фронту «на щиті», вся велика козацька родина забезпечує їхні проводи в останню путь за величним, багатовіковим військово-козацьким каноном — під звук гармат та під козацькі прапори і живий кобзарський спів прощання, віддаючи найвищу шану новітнім лицарям.

7. Масштабування спротиву: Співпраця з ЦГЦ Дніпропетровщини

Коли виникла потреба масштабувати методику навчання цивільних на весь регіон, козацька спільнота розгорнула тісну співпрацю з Центром готовності цивільних (ЦГЦ) Дніпропетровщини [Благодійного фонду Сергія Притули].

Цей союз волонтерських, громадських та мілітарних зусиль дозволив вивести підготовку на максимальну потужність, долаючи будь-які організаційні перепони. Інструктори ДФТГ ділилися реальним бойовим досвідом на тренінгах ЦГЦ з такмеду, вогневої підготовки та БпЛА, а козацьке ідеологічне та культурне крило наповнювало ці заходи глибоким змістом. За 2,5 роки існування цієї співпраці різними напрямками військової підготовки було охоплено більше трьох десятків тисяч (понад 3000) людей. 

Масштабування відбулось за рахунок більш ширшого охоплення. Якщо за перші пів року пройшло навчання до 1000  добровольців, то в подальшому Центр зміг охопити підрозділи ЗСУ, ТРО, ДСНС, МВС, прокуратури та медиків з журналістами, продовжуючи і роботу з дітьми в гімназіях, ліцеях, коледжах та вишах, а тому числі військових, готуючи мобілізованих офіцерів та сержантів. Загалом через центр пройшло до 30 000 чоловік.Цей колосальний результат згодом ліг в основу створення офіційного Обласного центру підготовки громадян до національного спротиву де продовжують працювати частина інструкторів Центру  та вже другий рік поспіль множити охоплення людей системою підготовки.

8. Музей боротьби за Україну: Карбування тисячолітньої історії

Праця цієї команди ніколи не була тимчасовою чи вузькоспрямованою — вона завжди проектувалася у вічність і розглядалася крізь призму глобальної світової історії. Козацька спільнота Старосамарської сотні, «Золотої паланки» та ДФТГ «Січеслав» об’єднала зусилля з Громадським формуванням «Щит», яке очолює відомий журналіст, військовий та громадський діяч Віктор Ожогін (керівник організації, який сам пройшов важкі бої на фронті).

В межах діяльності організації «Щит» було створено Музей боротьби за Україну.

Унікальність концепції цього музею полягає в тому, що він фундаментально розповідає про захист цих придніпровських земель упродовж тисячоліть — від зброї первісних мисливців на мамонтів і до наших днів. Експозиція зведена в чітку, хронологічну систему національної пам'яті, що представлена такими тематичними розділами:

• Давнина (від доісторичних епох до перших захисників краю);
• Русь та середньовіччя (період формування ранньої військової культури Придніпров'я);
• Козаччина (історія Січей, витоків гри «Сокіл-Джура», Старосамарської сотні та традиційного гарту);
• Перша світова війна (участь українців у глобальному протистоянні на початку ХХ ст.);
• Голодомор (геноцид та зламані долі, що передували великим війнам);
• Друга світова війна (боротьба проти тоталітарних режимів на українських землях);
• Чорнобиль та ДСНС (героїзм ліквідаторів і тих, хто першим зустрічає небезпеку у тилу);
• Майдани (Революція на Граніті, Помаранчева революція та Революція Гідності як етапи вибору волі);
• Нинішня війна (оборона батальйону «Айдар», літопис ДФТГ «Січеслав», ЦГЦ, технологічний фронт 3D-друку та сучасна битва за незалежність).

Музей забезпечує документування артефактів (від реліктових знарядь до уламків ракет і авторських прапорів козака Ворона, закуплених музеями США), а також проводить живі уроки мужності для молоді. Тут інтегруються бойовий прапор сотні, експонуються картини Станіслава Брунса й малюнки дітей для воїнів  з передової від Хижого та відбудлась виставка Красунчика (Івана Тищенка), прапори бригад ЗСУ, визнані світовими музеями, бардівська пісня Соловейка, Чайки, Гача, Компаніченка ,  гумористичне слово Миколи Шапи та козака Ґедзя, а також військовий досвід бійців  Віктора Ожогіна, козака Вовка (Володимира Цвіркуна), козака Крота, козака Клима (Оззі)  та багатьох інших, не згаданих нами.

Висновок

Сила козацького чину Дніпра — у безперервності, всеохопності, інституційній пам'яті та неймовірній внутрішній волі. Вони починали з тихої, але великої праці — плекання українських дітей у козацькій грі «Сокіл-Джура», і продовжують цей напрямок прямо зараз, попри всі випробування. Саме це виховання дало сили виборювати волю на Майданах, за власний кошт зачищали місто від імперського спадку, всупереч перепонам лікували душі бардівською піснею та словом, а в момент смертельної небезпеки зусиллями козаків Бандери, козака Енея, Байкера, УНСОвця козака Ґедзя, художників-воїнів Хижого та Красунчика (Івана Тищенка), конгресівця Ворона, ініціатора тотального опору Нестора та воюючих донині козаків Вовка, Крота, Клима (Оззі) й сотень інших неназваних героїв створили залізобетонний щит тотального спротиву. А завдяки співпраці з Віктором Ожогіним, ЦГЦ Дніпропетровщини, світовому визнанню художніх акцій козака Ворона, що забезпечили матеріальну базу Центру та лабораторію 3D-друку, надійному фермерському плечу та створенню Музею боротьби за Україну, яка тягнеться від мисливців на мамонтів до сучасного воїна, ця епопея новітнього козацького лицарства, що ведеться на власному ентузіазмі та патріотизмі, назавжди вкарбована в історію, омита пам'яттю про полеглих та триває до повної перемоги України.

---