НАС НЕ СПИНИТИ

Igor Lutsenko

на Липках збивалися у зграї, переляканими спинами один до одного. До нас прийшли «політичні» і переконували нас благословити мир з Януковичем. Вони казали – це максимум, що можна досягти: здати вулиці, здати все. Потім прийшли посланці Європи, і вони вторили – погоджуйтеся, це максимум, ваша поразка – це максимум, що ми маємо для вас . На секунду світ показав своє істинне обличчя, світ тисячею глоток кричав нам – здавайтеся, здавайтеся, стріляв по нам 14-грамовими кулями, переконував мерзенними язиками францій і німеччин – здавайтеся, здавайтеся, поразка – це максимум, що у вас є. А ми йшли вперед, вмирали, ми опановували цю найвищу в світі науку – помирати. І тікав Янукович, тікав Беркут, тікав світ, заперечений нашою смертю. *** Пам’ятайте, ні на секунду не забувайте – те, що відчуваєте в своїм серці, і є правда. Слова брешуть, ослаблі слова ослаблого світу в же не в силах містити в собі правду. Вірте своєму гніву. Наш гнів очистить цей світ, наш гнів святий, наш гнів – спресовані століття наших мук. То не артилерія гримить над степами – то тисячолітня луна вдовиних ридань. То не кулі КПВТ розтинають зайду – то розпечені сирітські сльози. Не «Град» змітає укріплення ворога – останній подих дітей, що вмирали з голоду, останній подих Івана і Андрія, братів мого діда. Царство їм небесне.