понеділок, 8 вересня 2014 р.

ДИТЯЧІ ДОЛОНІ


Гей, гук, мати, гук, де козаки йдуть
І веселая тай доріженька, куди вони йдуть.
Куди вони йдуть, там бори гудуть.
Поперед себе ворогів лихих, гой, облавою рвуть...
Борис Гуменюк додав 2 нові світлини.
 приглушило, але всі живі.
Коли почався обстріл, міни лягали в шахматному порядку, а коли почали вибухати у нас в дворі і в саду перед хатою, я інстинктивно повів очима по кімнаті, шукаючи кращого укриття.
- Одягни каску, - знехотя каже Білий, перехопивши мій погляд.
А самі сидять - Буревій, Будяк, Кошовий, Білий - каву п'ють. Неквапливо обговорюють деталі нашого нехитрого солдатського побуту: де розтяжки поставити, в кого б то генератор на кулемета виміняти, чим бліндаж укріпити, звикли до подібних обстрілыв, настільки звикли, що по цимбалах їм. Всі інші бійці в окопах. 200-300 метрів звідси. Там іде бій.
Коли прилетіла міна і пробила дах, стеля витримала, лише місцями обвалилася штукатурка і піднялася стіна пилюки.
- Каву не дали попити. Доведеться ще раз заварювати. Срані москалі.
А вранці дивлюся, а наша хата-казарма вся в оберегах, в дитячих малюнках, в дитячих долоньках, які захищають бійців краще за будь-яку броню.

Немає коментарів:

Дописати коментар